Багато хто з нас мріє мати хоч невеличкий садок: щоб відпочивати у вихідні або відводити душу серед зелені, вийшовши на пенсію. Але чи це так просто—уквітчати ділянку навколо будинку?
Петро Рековець, дендролог із тридцятилітнім стажем, голова правління Київського ландшафтного клубу, консультант порталу одеської фірми „Ваш сад”, люб’язно погодився відкрити читачам «Кур’єра» деякі секрети домашнього садівництва.
Класичні дерева для живоплотів—граб , липа, бук. Класичні кущі —свидина, бірючина, спірея. На наших грунтах дуже гарний живопліт можна сформувати і з глоду-- він розкішно квітує, дає рясні плоди. А для неформованого живоплоту прекрасно підійде шипшина—обсадиш нею город, так ніхто й не продереться крізь її колючки до вашого врожаю.
Усе залежить від посадкового матеріалу. У розсадниках можна придбати вже сформовані живоплоти , які залишається тільки висадити в грунт. Але це надзвичайно дороге задоволення. Якщо ж вирощувати живопліт із насіння, то доведеться чекати три-п’ять років. Загалом, для живоплоту із кущів краще брати дво-трирічні саджанці, із дерев—три-п’ятирічні. А формувати живопліт необхідно з першого року висадки. Посадили саджанці--і зразу ж обрізаєте. Варто робити не менш, як дві обрізки на рік: першу краще у кінці травня, другу—не пізніше 15 серпня, щоб ті пагони, які після неї виростуть, встигли гарно підготуватися до зими, одерев’яніти.
Якщо ми беремо саджанці із землею на кореневій системі ( закрита коренева система), то висаджувати їх можливо весь вегетаційний період—з квітня по вересень, якщо корені відкриті, садимо до початку вегетації: у кінці березня-на початку квітня або із закінченням вегетації, коли опав лист, тобто кінець вересня—початок жовтня.
Краще вибирати в розсаднику або в садовому центрі, там саджанці гарантованої якості. Якщо вже прийшли до лісу, то з-під крони дерев саджанці краще не копати. Адже вони дуже пов’язані із цими деревами обмінними процесами, дуже від них залежні, тому на присадибній ділянці, як правило, надзвичайно важко приживаються і дуже повільно ростуть. Краще викопати рослину на відкритій галявині або під лінією електропередач, де вона розвивається порівняно автономно від інших.
Якщо рослину, наприклад, граб—найкраще дерево для живоплоту в наших умовах—копаємо в квітні, до початку вегетації (тобто до моменту, коли розпустилася брунька) і за віком вона молодша трьох років, можна брати її і без землі. Якщо рослина старша, то обов’язково викопувати із землею. (Діаметр грудки має становити десь половину діаметра крони). Загалом, орієнтуватися краще на висоту дерева: листяні дерева до одного метра можна викопувати без грудки, вищі метра—бажано із землею.
Під кожне дерево треба вилити мінімум 10 літрів—незалежно від стану грунту і породи дерева. І не зразу усе відро, а так: посадили—вилляли десь третину відра, почекали, поки всочиться в грунт, знову третину вилляли, потім знову. Чим більше дерево, тим більше треба води. Загалом, правило поливу одне: краще рідко, але з більшою кількістю води, ніж часто з малою кількістю. Адже крім води для живлення рослини потрібен ще й грунтовий кисень. Якщо дуже часто потроху поливати, то кисень буде з грунту витіснятися, а це може спричинити гниття коренів.
Можна обсадити культурними сортами винограду--і тінь буде, і плоди гарні. Зараз у нас все більшої популярності набирає лимонник китайський. Він дуже гарний біостимулятор: можна для чаю використовувати його молоді засушені пагони, можна листя—усе має приємний лимонний аромат, гарно тонізує. І ягода у нього напрочуд смачна. Головне, що лимонник може рости в напівтіні.
Ще добре брати для альтанок таку витку рослину, як актинідія. Вона зараз вже по всій Україні росте. Але, щоб вона плодоносила, треба висаджувати поруч чоловічі і жіночі рослини. Єдине застереження—актинідію дуже люблять їсти коти, тому молоді паростки варто захищати від них сіткою. Дуже зараз популярні клематіси-- ліани, що квітнуть самими різними кольорами - синім, білим, жовтим, ліловим, голубим. Щоправда, у наших північних областях вони можуть підмерзати. Прекрасно виглядає альтанка із текоми—це дерев’яниста ліана, що кріпиться до будь-якої поверхні повітряними коренями і розкішно цвіте усіма відтінками рожево-помаранчевих кольорів. До речі, оці от квітучі ліани використовують для озеленення і парканів, і стін будинків.
Тому що використовувати його треба обережно—він дуже швидко розростається і «глушить» усе навколо. Його кореневу систему варто обмежувати. Робиться це просто: із плоского шифера, вкопаного вертикально, формується такий собі жолоб для кореневої системи шириною десь 40 см. І тоді корінь знатиме своє місце і не піде за межі, що ви йому відвели.
По-перше, їх краще купувати в розсаднику або в садовому центрі , де дадуть правдиву інформацію про їхній сорт, максимальну висоту тощо. Головне пам’ятати: витка троянда може витримати температуру, не нижчу від мінус 20 градусів. Отже, в північній і центральній Україні на зиму ці рослини треба знімати зі стін і парканів, скручувати в рулон і присипати землею. Найбільша небезпека для троянд взимку навіть не морози, а раптові сильні відлиги, які можуть спричинити вегетацію—і тоді навіть незначні морози можуть пошкодити рослину. Тому у теплі зимові дні троянди треба провітрювати, передбачивши продушини в укритті.
Неможливо скласти універсальний перелік таких рослин: для кожного регіону він свій. Субтропічний інжир уже просунувся аж до Черкащини, хоча вірогідність його вимерзання дуже велика. Хурма вже оволоділа Херсонщиною і впевнено поширюється на широті Кропивницького. Навіть у Білій Церкві вона вже є. Звичайно, плоди української хурми малесенькі і не можуть рівнятися з привезеними із Кавказу чи Іспанії, які ми бачимо на ринку. І цвіте, і плодоносить хурма в нас не так і часто, бо коли сама рослина може встояти у морози, то її квіткова брунька таки підмерзає.
Але, якщо хочете мати ці теплолюбні екзоти в садку, треба шукати їх зимостійкі сорти, яких вже є достатньо. Інакше буде чимало розчарувань, як, наприклад, із закарпатськими ківі, які намагалися поширити по всій Україні. А взагалі, ніж мучитися з екзотами, краще вирощувати своє, сотнями років перевірене—ту ж сливу, яблуні, черешні.
Ті, яким не треба багато вологи, які мало піддаються хворобам, яких майже не атакують шкідники. Таких рослин мало, але вони є: кизил, що гарно цвіте і дає щедрі врожаї корисних ягід, алича. З декоративних кущів найбільше невибаглива--спірея. Вона дуже рясно квітує білим і рожевим цвітом. У цієї рослини є багато сортів: одні цвітуть навесні, інші влітку—висадиш такі у квітнику, і півроку живеш серед краси. Ще майже не потребує догляду дерен, який теж гарно квітує.
А калина бульденеж, садовий жасмін, бузок? Вони такі звичні, невже їх важче доглядати, ніж спірею?
Усі ці кущі доволі високі, не догледіли—і от вони вже 4 -5 метрів у висоту, а на маленьких ділянках це негарно виглядає. Бузок ще й досить агресивний, його щороку треба проріджувати, бульденеж приваблює тлю, тобто клопотів із ним багато. А спірея цього всього позбавлена—шкідників немає, майже не хворіє. І прекрасно цвіте.
Майже два місяці квітне гортензія деревовидна, гортензія волотиста, майже все літо можуть квітнути троянди групи патіо. З весни до пізньої осені дуже рясним яскраво-жовтим цвітом квітне перстач чагарниковий (курильський чай), його відомо дуже багато сортів з різним кольором квіток—тобто, насправді, вибір є і знайти відповідну рослину не проблема.
P.S. Газетна сторінка закінчилася швидше, ніж наші запитання до Петра Рековця. Але не біда: є каталоги для садівників і квітникарів, частими в усіх містах стали спеціалізовані семінари й школи. Працюють зелені господарства—отримати фахову консультацію, насправді, просто. Отже,--хай щастить. І щоб ваша присадибна ділянка квітувала рясним цвітом.
Інтерв’ю брав Мар’ян Білаш
Опубліковано в загальнодержавній газеті „ Пенсійний кур’єр”
Матеріал до публікації на порталі „Ваш сад” підготував та додав авторські фото Петро Рековець