Качанівка у спогадах сучасників

З листів графа П.О. Румянцева відомо, що навесні 1777 р. біля Качанівського палацу архітектор М.К. Мосципанов почав закладати парк. “...Хотілося б мені, аби не марнуючи часу і у Качанівському хуторі, перспективи, що Ви розпочали від гаю до гаю, продовжено було праворуч аж до березового гаю... 21 березня 1777 р.” Згідно опису парк спочатку складався, переважно, з фруктових дерев (214) і виноградних кущів (150).

1819 року маєток успадкував перший з Тарновських – Григорій Степанович. За нього слава про Качанівський парк починає розповсюджуватися за межами Чернігівської губернії. “...На півдні знаменита була й Качанівка, чернігівський маєток відомого мецената - поміщика Тарновського...” - пише барон М. Врангель про Качанівку часів Григорія Степановича.

План заповідника в Качанівці (автор – Г. Олєхно)

1838 року у Качанівці побував М.І. Глінка і залишив свої спогади: “...Під’їзжали до маєтку з декількох сторін стрункими алеями з пірамідальних тополь: будівля велика, кам’яна, стояла на узвишші; величезний сад, чудово розташований, із ставками і віковими кленами, дубами та ясенами велично пестив зір.” Під час перебування в садибі композитор продовжував писати раніше розпочату оперу «Руслан і Людмила». Зокрема, в Качанівці були створені «Балада Фінна» і «Марш Чорномора». Вперше ці частини опери були виконані музикантами Тарновського в парадній столовій під управлінням самого Глинки. За наказом господаря садиби в одному з паркових павільйонів був встановлений рояль спеціально для усамітненої роботи композитора. Цей павільйон і донині називається «альтанка Глинки»

В.В. Стасов у статті «Живописець Штеренберг» пише: “... 1837 року камер-юнкер Г. С. Тарновський дав кошти академісту Штеренбергу писати з натури у селі своєму Качанівці і у Києві, що надзвичайно багаті живописними краєвидами, величчю і принадами південної природи. Академія не може не засвідчити йому своєї вдячності...”

О. Кунавін. Палац Рум’янцева у Качанівці. Кін. 18 ст.

Г.С. Тарновський приділяв садибі велику увагу. Змінюється планування припалацової частини. Чотирикутники боскетів на території сучасного плодового саду дають підстави припустити, що фруктові дерева, згадувані в опису 1808 р., були віддалені тепер від палацу, припалацова частина стає більш парадною. Можливо, нові боскети плодових також було обсаджено по периметру липами чи берестами. З’являється чимало нових доріг в колишніх лісних ділянках садиби. Урочище “Дубина” тепер оточує звивиста пейзажна дорога. Було збільшено Майорський став, на ньому з’явилося два острови, з’єднані кам’яним мостом. Серед місцевих жителів збереглися спогади про те, що Г.С. Тарновський виселив селян з протилежного від палацу берега Майорського ставу, дав їм ділянки у віддаленій від ставу частині с. Власівки, аби гуси і качки з селянських господарств не плавали у ставку. Тепер став прикрашали лебеді й колекція водних рослин, а вздовж західного берега ставу було посаджено алею з верби білої, що частково збереглася до наших часів.

Парадний фасад палацу в Качанівці. Фото. 1880-ті рр.

Реформа 1861 року не привела у занепад добре організоване садибне господарство Качанівки і Тарновські продовжували за допомогою найманої праці створювати художні цінності у своїй садибі. Господарі садиби розширювали парк, купуючи ділянку за ділянкою в козаків. Ці прирізки до парку можна помітити й зараз. По обидва боки Великого ставу збереглися сліди від засипаних ровів і зритих валів, що ними власники обносили свої ділянки.

Сучасники залишили чимало спогадів про Качанівський парк часів головного його творця В.В.Тарновського (молодшого).

Садовий фасад палацу в Качанівці. Фото. 1880-ті рр.

Старий знайомий сім’ї Тарновських Т. Шевченко вперше після заслання приїхав до Качанівки 1859 року 21 серпня. В одному місці В.В.Тарновський попросив Тараса Григоровича посадити на пам’ять молодого дуба (оскільки це було у серпні, деревце було викопано разом з землею). Шевченко посадив дубок і побажав: “Дай Боже, щоб нам довелося коли-небудь посидіти в тіні його гілля”.

1880 р. Качанівку відвідав І.Ю. Рєпін і також не залишився байдужим до краси парку. Залишилось два етюди: «Алея у парку» і акварель “У парку”. До речі, саме в Качанівці великий живописець створив підготовчу серію етюдів до відомої картини «Запорожці пишуть листа до турецького султана».

Зимовий сад в качанівському палаці. Фото. 1880-ті рр.

Катерина Юнге, уроджена гр. Толстая, дочка президента Академії Мистецтв, гр. Ф. П. Толстого згадує свої відвідини Качанівки 1881 року: “... В Качанівці... сад з вигадливими фонтанами і насипними гірками...у стилі 18 століття старий сад, що спокусив мене хоча б олівцем відобразити деякі його куточки. Маю зізнатися, що і катання по стриженому газону алей парку, що розкинувся на кілька сот десятин, на добрих конях дуже мені сподобалося ...”

«...Парк В.В.Тарновського в Качанівці на межі Прилукського повіту, всього за 15 верст від Тростянця, також примітний багатством рідкісних екземплярів велетенських дерев, різновидів кленів, лип, ясенів, каштанів і берез. Василь Васильович й дотепер продовжує збільшувати свій парк частково способом І.М. Скоропадського, а також завдяки пересадці великих дерев. Декілька років тому він посадив подаровані І.М.Скоропадським два сибірських, заввишки у 20 аршин, кедри, привезені на десяти парах волів, які чудово прийнялися» .

Оранжерея в Качанівці. Фото. 1880-ті рр.

“Найціннішою в цьому парку була відсутність будь-якої штучності і шаблону. Природа не втратила тут свого могутнього “Я”, а все, що вона давала грандіозного, було використано з величезним талантом... На кожному кроці відчувається хист будівельника цього парку і його безкінечна любов до нього. В.В. Тарновський (молодший) був, справді, майстром садової розбивки і справжнім художником.

...На просторі у 800 десятин (874 га) він створив казковий парк, де кожен заворот дороги відкривав захопленому відвідувачу все нові й нові картини. ...Декілька верст чудового проспекту з трьома шерегами стрижених поверхами дерев, перед тим як потрапити до садиби. Біля церкви дорога завертає під прямим кутом і перед очима в глибині столітньої липової алеї, з пішохідними доріжками обабіч, в глибині постає головний корпус...”.

Павільйон Глінки в Качанівці. Фото. 1880-ті рр.

В.В. Тарновський (молодший) продав цукрозаводчику П.І. Харитоненку Качанівку у зразковому стані. Економії розташовувалися за межами парку у навколишніх селах. На подвір’ї самої садиби господарство було незначне і його специфіка була підпорядкована, переважно, потребам парку, про що можна скласти уяву з “Інвентаря Парафієвського маєтку” 1897 р. господарство велося по-передовому. В описі садиби 1899 р. значиться: “мережа телефонна, прокладена 1897 р. ...довжиною 786,16 м. до Качанівської економії.” Була оранжерея кам’яна, під залізом, із заскленими рамами, з трьома відділеннями для рослин і двома коридорами; дві теплиці кам’яні. Дотепер зберігся в доброму стані будинок-квартира садівника, кам’яний, колись критий черепицею. В глибині парку стояв дерев’яний будинок – квартира наглядача парку. В маєтку булла також власна школа садівництва, яка булла розташована в «Новій економії». Згідно з інвентарем садиби1904 р. На утримання парку виділялося - 5352 рублів 54 копійки щорічно.

Пересадка крупномірів в качанівський парк з Тростянця. Фото. 1880-ті рр.

Протягом 200 років маєток в Качанівці був одним з найбільших центрів культури і садово-паркового мистецтва в Україні. Господарі садиби зберігали в палаці першокласні колекції творів мистецтва, серед яких були твори всесвітньо відомих майстрів. Відома Качанівка була й великою колекцією української старовини, зібраної В.В. Тарновським (молодшим). Завдяки йому було збережено декілька сотень експонатів. пов’язаних з Т. Шевченко. З початку 19 століття Качанівка стала місцем паломництва людей мистецтва й науки. Серед найбільш іменитих гостей Качанівки: М. Гоголь, М. Глинка, Т. Шевченко, М. Костомаров, І. Рєпін, Д. Яворницький, М. Лисенко, М. Добужинський, К. Петров-Водкін и багато інших.

^I ЦНБ ім. Вернадського АН України. Відділ рукописів. Ф.8, од. зб. 773.
^II Старые годы, июль – сентябрь 1910 г.
^III Русская старина, сентябрь 1879 г., с. 275-276.
^IV Киевская старина. Т. 56. 1897 р., № 2, с. 31-35.
^V Вестник Европы. Кн. 2, 1910 г. , с.151-157.
^VI Гребер П.Л. Акклиматизационные сады И. М. Скоропадского и некоторых других помещиков Полтавской губернии, Прилукского уезда. Труды отдела ботаники. Т. 1.Москва;1899, с.91-95
^VII Тарновский М. В. Столица и усадьба, 1915, № 40-41.

Сергій Папета,
директор дизайн студії Papetas
www.papetas.com

Комментарии: