Мине ще кілька днів, і вулиці обласного центру зарясніють густо-зеленими острівцями – у різних мікрорайонах міста відкриються традиційні у цю пору ялинкові базари. Минулого року таких торгових пунктів у Хмельницькому працювало понад двадцять, це коли рахувати не лише офіційно зареєстровані та дозволені, а й стихійні пересувні «нелегали». Нинішнього передбачається не менше.
Штучні ж лісові красуні, з огляду на безтерміновість їх зберігання, уже добрий місяць, як розпочали своє передноворічне дефіле на подіумах великих торгових центрів та супермаркетів, зваблюючи завбачливих покупців своєю неповторною красою. І слід зауважити, що асортимент тут вражає розмаїттям. Від класичних смарагдово-зелених – до сріблястих, «золотих», ба, навіть ніжно блакитних та гарячо помаранчевих. Словом, - на всі естетичні та політичні смаки.
Що ж стосується матеріалу, з якого виготовлені ці інтер′єрні екзоти, то вам запропонують: поліпропіленові та металеві, дерев′яні, скляні і навіть керамічні, сплетені з лози та вовняних ниток, або ж викладені берестовою мозаїкою. Від примітивного кантрі – до екстримного хай-теку. Подекуди не одразу й збагнеш, що той чи інший витвір майстра-оригінала є нічим іншим, як ялинка, призначена для новорічного вбрання оселі чи офісу. А щоб додати до свята ностальгічної атмосфери нашого дитинства, таку чудернацьку «деревину» можна обпорскати спеціальним спреєм із запахом хвої – ну справжнісінька вам гостя із лісу!.
І все ж, попри усі наявні переваги ялинки штучної (багаторазовість використання, відсутність проблем із щорічним пошуком і придбанням нової та з післясвятковим прибиранням надокучливих хвойних голочок, котрі мають здатність накопичуватися у найнедоступніших закамарках помешкання), чимала кількість населення все ж залишається щодо даного питання невиправними натуралами, зберігаючи, так би мовити, традиційну орієнтацію – на новорічну ялинку з лісу. Мовляв, ніщо не створить такого святкового настрою, як справжня Лісова Красуня, з її неповторними хвойними пахощами…
Власне, підтвердженням сказаному вище може слугувати й авторське міні-соціальне дослідження. Так, протягом тижня було опитано півсотні знайомих та друзів, знайомих знайомих та друзів друзів. І результатом стала наступна статистика: із десяти хмельничан та гостей обласного центру семеро висловили тверде «за» щодо живої ялинки. Хоча переважна більшість опитаних й погодилася, що руді ялинкові скелетики, котрі традиційно «прикрасять» навколобудинкові пейзажі одразу ж по тім, як відгуляє народ новорічно-різдвяні свята, - картина сумна й жалюгідна.
Що вже казати про велетенські останки такого рукотворного «мастодонта», як Головна Ялинка Хмельниччини. Минулого року, до прикладу, на її виготовлення пішло майже 300 великих і маленьких ялинок та ялиночок. І ті, кому доводилось бачити їх по закінченні «світського» життя на головній площі обласного центру, не раз замислювались над тим, чи варта взагалі овчинка виробки?
Скільки б не будили свідомість громадськості та комунальників нашого обласного центру «зелені» активісти, агітуючи розпочати чергове новоріччя прогресивним поступом вперед – спорудженням штучної конструкції на Хмельницькому Майдані Незалежності, результат поки що нульовий. Насамперед, певно, з міркувань економії: дешевше замовити у лісівників, аби потім, через місяць, викинути все на смітник, як на цілий рік викинути й саму проблему з голови, ніж вигадувати складну та, однозначно, досить недешеву конструкцію багаторазового призначення, яку, до речі, невідомо де й зберігати потім до наступних свят. І хоча по інших областях уже подекуди досягли необхідного рівня природоохоронної свідомості, ми ще, видно, не дозріли. Бо, як повідомили у ДП «Хмельницьке лісомисливське господарство» облуправління лісового та мисливського господарства, цьогоріч комунальною службою міськради зроблене й уповні задовільнене підприємством замовлення на 750 ялинок для конструювання тої, що тішитиме у свята хмельницьких дітлахів. А, вірніше, тих, - бо «народних» новорічних ялинок у місті Хмельницькому цього року встановлюється аж три – на Майдані Незалежності, біля кінотеатрів «Сілістра» та ім. Шевченка.
Чесно, кажучи, мене особисто завжди цікавило питання: а куди діваються потім невибрані нами, непродані лісові красуні? Виявляється, туди ж, куди й вибрані та продані – на смітник. Тут, звичайно, можна було б нагадати про певний негативний моральний аспект у плані, так би мовити, природоохоронного виховання підростаючого покоління і т.д. Хоча, водночас, напрошується інша паралель: нікому ж із нас не приходить до розуму ганьбити, скажімо, квітникарів, котрі бережно лілеють чарівні троянди чи орхідеї, аби потім продати їх на поталу банальному споживачеві, а той, у свою чергу, тішачи свої естетичні амбіції, поставить квітку повільно помирати у вазі на столі…
Хибним було б думати також, що підприємствами лісової галузі області, у гонитві за прибутками, наноситься шкода лісовому фонду нашого краю. Адже головне їх завдання – доглядати та примножувати наше «зелене» багатство. Що ж стосується новорічних ялинок, то вирощуються вони у спеціальних розсадниках, із зібраного у тому ж-таки лісі насіння дерев шпилькових порід. Аби лісові красуні досягли необхідної величини новорічної прикраси нашої оселі, їм потрібно дорости до п′яти-шестирічного віку. А тому, як правило, через рік здорові сіянці висаджуються уже безпосередньо у лісовій місцевості. Для цього використовуються такі території, що непридатні для вирощення багаторічної деревини, а саме – під лініями електропередач, а також - на спеціально створених плантаціях, так званих біополянах. Товаром для подальшого продажу на ялинкових базарах стають і деревця, відібрані під час планових рубок догляду (простіше кажучи, відповідно технології, у лісі залишають сильніші та продуктивніші, слабші ж, аби не заважали, вирубують).
Коли ж настає пора передноворічних ялинкових «жнив», заготовляється ялиночок та сосенок рівно стільки, скільки є замовлень від комунальних служб наших міст та підприємців. Цього року це близько 170 тисяч штук. Отож, залишається лиш побажати, аби усі ці деревця були використані за призначенням і кожне стало незрівняною окрасою новорічних свят – джерелом радості та позитивних емоцій для малечі та дорослих.
Хоча, як на мене, найоптимальнішим варіантом могла б бути жива ялиночка, вирощена у спеціальному контейнері, яку після свят можна було б спокійнісінько поставити на балкон чи висадити у дворі будинку, дачі. Кажуть, у Європі вже давно так роблять. Приєднаємось?