Сидерати: за і проти - Сам себе огородник - Всё о садовых растениях и цветах

› Форумы › Всё о садовых растениях и цветах › Сам себе огородник › Сидерати: за і проти ...

Быстрый переход

№1

25 февраля 2024, 00:04

Михалыч

Местный

На форуме: 06 апреля 2008

Город: Киев

Сообщений: 16537

Поблагодарил(а) : 453 Поблагодарили 376 раз(а) в 376 сообщениях

Сидерати: за і проти

Переваги сидератів:

1. Накопичення азоту. Бобові сидерати збагачують ґрунт азотом, який «беруть» з повітря бульбочкові бактерії. Ці бактерії розміщені на їхньому корінні. Нагромадженого азоту вистачає як для сидеральних культур, так і наступних культур, які ростуть після них.

2. Накопичення гумусу. Зелене добриво – важливе джерело поповнення органічної речовини. Культури, що вирощують як зелене добриво, по-різному впливають на накопичення гумусу. Це залежить від того, використовується на добриво лише наземна маса сидерату, або він заорюється на місці зростання з кореневою системою. Накопичення гумусу залежить і від терміну заорювання сидерату. Весняне заорювання створює найкращі умови для збереження та накопичення органічної речовини.

3. Поліпшення повітряного та водного режимів ґрунту. Після заорювання зеленої маси сидератів по ходах відмерлого коріння добре проходить повітря і покращується водний режим.

4. Менше вимиваються поживні речовини, а саме азот, кальцій, калій (N + Са + К). Наприклад, на піщаних ґрунтах Полісся посіви сидератів під час осінніх дощів затримують від вимивання легкорозчинні форми поживних речовин, насамперед азоту.
5. Більш ефективне використання поживних елементів із нижніх шарів ґрунту для формування врожаю. Дощова вода у верхніх шарах ґрунту розчиняє поживні речовини та виносить їх у нижні горизонти, проте більшість овочевих культур використовувати їх звідти не можуть. Коріння сидератів поглинають із ґрунтових вод ці поживні речовини і використовують для формування маси, фактично їжа залишається в орному шарі.

6. Зміцнення ґрунту. Протягом літньо-осіннього періоду ґрунт під сидератами менше розмивається і менше ущільнюється дощами, вода не стікає по поверхні, не змиває її родючого шару, а поглинається, поповнюючи запаси вологи.

7. Затінення ґрунту (ґрунтозахист). Ґрунт під сидератами не так перегрівається і не пересихає, в ньому активно працюють мікроорганізми та дощові черв'яки. На короткий період часу створюються умови, які наближені до природних, оскільки поверхня ґрунту захищає рослинний покрив та відбувається відновлення родючості ґрунту.

8. Розпушування орного та підорного шарів. При вирощуванні сидератів у орному та підорному шарах розміщена основна маса коренів рослин, яка добре розпушує ґрунт.

9. Зниження солонцюватості ґрунту. Наприклад, буркун – одна з солевитривалих культур, тому його можна вирощувати на солончакових ґрунтах у вигляді фітомеліоранту. Після заорювання буркуну в ходах його відмерлих коренів солі з солонцюватих горизонтів вимиваються в глибокі шари ґрунту. Також потужною кореневою системою він дістає з глибоких шарів ґрунту кальцій, який сприяє розсолонцюванню ґрунту.

10. Поліпшення біологічної активності ґрунту. Застосування сидератів стимулює збільшення чисельності ґрунтових мікроорганізмів, збагачує їх кількісний склад та сприяє підвищенню біологічної активності ґрунту. В результаті покращується родючість ґрунтів та врожайність вирощуваних культур.

11. Боротьба з бур'янами, а саме за рахунок затінення їх сидеральною культурою та антагоністичної (переважної) дії.

12. Боротьба із хворобами. При заорюванні зеленої маси зеленого добрива посилюється активність великої групи сапрофітних ґрунтових мікроорганізмів, які є антагоністами багатьох збудників хвороб.

13. Боротьба зі шкідниками (зниження чисельності нематод). Нематоди – це група шкідників, які зустрічаються майже на всіх культурних рослинах. При вирощуванні основних культур рекомендується вирощувати ті сидеральні культури, які відлякують нематод, наприклад, гірчицю.

14. Загалом підвищення врожайності подальшої культури, що вирощується при меншому застосуванні азоту або більшої ефективності впливу агрозаходів, наприклад внесення добрив і обробки ґрунту.

Недоліки сидератів:

1. Сидерати мають вузьке співвідношення вуглецю до азоту (С:N), що може призвести до зниження вмісту органічної речовини у ґрунті. Щоб запобігти цьому, доцільно застосовувати зелене добриво разом із невисокими нормами підстилкового гною чи соломою.

2. Люпин не переносить високого вмісту у ґрунті кальцію і тому його невигідно вирощувати на карбонатних ґрунтах.

3. Одним із недоліків сидерації є висушування ґрунту під час вегетації. У посушливі періоди їхнє заорювання може бути неефективним.

4. Втрати гумусу при дуже інтенсивному обробітку ґрунту в теплу пору року.

5. Велике споживання води в посушливих районах при неправильному виборі культури або високих дозах азоту (можлива відсутність або випадання сходів унаслідок нестачі води).

6. Велике поширення хвороб чи шкідників (нематод) при допущених помилках (неправильний вибір культури чи тривалості її вирощування).
Отже, сидерати можна вирощувати лише за таких умов, а саме за:
- підвищення врожайності подальшої культури, що вирощується;
- зменшення норм мінерального азоту, які вносять під наступну культуру;
- великому запасі доступної вологи у ґрунті;
- зниження чисельності збудників хвороб чи шкідників під час вирощування наступних культур.

Людмила Дацько, кандидат сільськогосподарських наук